Як створити домашню фотостудію

Вибираємо приміщення

Правило «що більше – тим краще» у цьому випадку не працює. Розміри приміщення визначаються сюжетом. Ангар гарний для фотографування автомобілів, але якщо ви фотографуєте людей, то така площа та висота стелі будуть лише тягарем. А для предметної зйомки невеликих об'єктів достатньо й кута у невеликій кімнаті.

Окреме приміщення під студію – це чудово, проте фотоаматор легко може організувати мобільну міністудію у досить просторій кімнаті типової квартири. Звичайно, перед початком роботи буде потрібен додатковий час на складання, а після зйомок – на розбирання обладнання, але така студія краще, ніж її повна відсутність.

Вибираємо обладнання

Усю різноманітність техніки, що випускається сьогодні для роботи в студії, можна умовно розділити на три категорії: джерела світла, фони та аксесуари – тримачі, стійки, кріплення тощо. Окремо існують прилади для створення спецефектів – дим-машини, вентилятори тощо.

Щоб розпочати студійну зйомку, не потрібно багато обладнання: достатньо двох джерел світла та відбивача, стійок для них, фону і, можливо, штатива для камери. Разом з тим, чим більше усіляких спеціалізованих «примочок» є в арсеналі фотографа, тим цікавішими можуть виявитися його кадри, і тим точніше він втілюватиме свої творчі задуми.

Вибираємо джерела світла

Фотографія – це мистецтво світлопису, адже саме світло формує зображення. Працюючи зі світлом, фотограф будує об'єми та їх співвідношення, знаходить баланс між контрастом та нюансом, грає з фактурою. Студія надає унікальну можливість – точно керувати основними параметрами світла: яскравістю, розсіюванням, кольором. Це зовсім не применшує роль природного освітлення, просто штучне та денне світло – два боки однієї медалі.

Освітлювальні прилади, які використовуються в студії, складаються з трьох конструктивних вузлів: власне джерело світла, блок керування та модифікатор. Джерело світла та блок управління – це єдине ціле, тоді як модифікатори можуть змінюватися, суттєво розширюючи функціональність. Під час вибору тієї чи іншої моделі, беріть до уваги не тільки початкову ціну, але й наявність та вартість модифікаторів, інакше покупка може виявитися марною витратою грошей.

Раніше тільки імпульсне світло від спалахів давало можливість отримати достатню яскравість при мінімальному тепловиділенні, стабільну колірну температуру та точність дозування. Але в імпульсного світла тривалість спалаху становить частки секунди, і людське око просто не встигає зафіксувати деталі картинки. Щоб допомогти фотографу було винайдено пілотне світло. Поруч із лампою-спалахом помістили лампу розжарювання, яка певною мірою повторює характер освітленості від імпульсу в момент зйомки. Блок управління може регулювати її яскравість пропорційно до налаштувань спалаху, а модифікатори впливають на постійне та імпульсне світло приблизно однаково.

Істотно спрощують життя студійним фотографам флуоресцентні лампи та світлодіоди. Енергоефективність флуоресцентних ламп приблизно вп'ятеро вища, ніж у ламп розжарювання. Це означає, що п'ять двадцятиватних флуоресцентних ламп нагріватимуть повітря як одна стоватна лампа розжарювання, але вони за освітленістю дадуть еквівалент півкіловатного джерела. За наявності двох-трьох таких освітлювачів можна розраховувати на низьку чутливість матриці, зйомку з короткою витримкою або закритою діафрагмою.

Флуоресцентні лампи довговічні, але ті з них, що видають світло прийнятного для якісної фотографії спектрального складу, коштують дорого. Ще одна проблема – димувати лампи такого типу неможливо. Управління яскравістю реалізується або використанням кількох ламп в одному освітлювачі та їх включення/виключення, або переміщенням джерела світла щодо об'єкта/фона. Другий спосіб незручний, оскільки при зміні відстані змінюється і характер освітлення, з видаленням воно пом'якшується, а це не завжди потрібно.

Світлодіоди ще більш енергоефективні, вони легко димуються, причому в широких межах (від 20%) і плавно, а в деяких передбачено перемикання колірної температури (як правило, імітація ламп розжарювання, 2700К, та денного світла, 5500К).

І спалахи, і спіральні флуоресцентні лампи – майже точкове джерело світла, а фотографам майже завжди потрібне розсіяне. На допомогу приходить софтбокс – один із найпоширеніших модифікаторів, необхідний практично у будь-якій студії. Стріп-бокси – софтбокси з сильно витягнутою робочою поверхнею. Вони дають смужку м'якого світла та застосовуються як у портретній, так і предметній зйомках. А октобокси – модифікатори з восьмикутною робочою поверхнею, дозволяють отримати цікаві відблиски в очах моделі.

Бюджетний варіант софтбоксів – парасольки. Залежно від конструкції вони можуть працювати як на просвіт, так і на відображення, є версії зі сріблястим та золотистим покриттям. Вважається, що парасольки дають не таке рівномірне освітлення і не такі гарні відблиски, як софтбокси. Для отримання жорсткого світла потрібні інші модифікатори – рефлектори, тубуси, шторки, соти тощо.

Вибираємо тло

Будь-який кадр має фон, навіть якщо він глухий чорний або порожній білий. А між ними лежить безліч варіацій, від простих монохромних, до абстрактних, так званих художніх або надрукованих тематичних картинок. У великих стаціонарних студіях фон часто роблять незмінним, тобто. фарбують і обробляють стіни, укладають підлогу з різних матеріалів. Маленькі студії, особливо розміщені в орендованих приміщеннях, а тим більше домашні зазвичай використовують змінні фони.

Існує два основні матеріали, з яких виготовляються змінні фони – папір та тканина. Паперові коштують дешевше, але й міняти їх потрібно частіше. З тканинних фонів можна формувати красиві складки, тоді як паперові дають плавний безтіньовий перехід від стіни до горизонтальної поверхні – стола чи підлоги. Паперові фони продаються у вигляді рулонів і розкочуються в міру потреби. Тканинні – прямокутні шматки матерії, що відрізняються співвідношенням сторін.

Для предметної зйомки випускаються безтіньові лайт-бокси та столи. Перші також називають лайт-кубами або фотобоксами, вони дозволяють фотографувати практично всюди не побоюючись відбиття і не вимагаючи додаткових модифікаторів на світлі.

Столи для предметної зйомки – металеві каркаси з кріпленнями та затискачами для фону, в них є можливість розмістити джерело світла знизу, працюючи на просвіт стільниці, в ролі якої часто лист гнучкого пластику.

Вибираємо аксесуари

Залежно від основного напряму роботи студії та бюджету на її оснащення підбирають основні аксесуари, насамперед – стійки та кріплення для освітлювальних приладів та фону. Головна вимога – надійність і стійкість: падіння моноблока може призвести не тільки до заміни плафона, ламп, псування світлодифікатора, а й куди більшими втратами, аж до розбитої камери або об'єктива, або, що найстрашніше, травмами клієнтів.

Крім «основних» стійок під освітлювальні прилади бажано мати кілька додаткових, на них зручно кріпити відбивачі/поглиначі світла або розсіювачі. Індустрія також пропонує безліч корисних дрібниць, всілякі перехідники, штанги, кліпси тощо.

Зробити гарний кадр не допоможе найкраще обладнання, якщо фотограф не вміє працювати з ним. Це аксіома, так само як і те, що працюючи тільки з підручними матеріалами, навіть дуже хороший фахівець не зможе реалізувати багато цікавих ідей. При виборі техніки для оснащення студії дотримуйтесь балансу між інвестиціями у знання та нарощуванням арсеналу, і тоді фотографії будуть радувати замовників, а процес їх виготовлення – приносити задоволення фотографу.

Автор: Юрій Сидоренко, журналіст