Як вибрати воблер

Важливі параметри

Є кілька параметрів, за якими класифікуються воблери.

Плавучість. За цим параметром воблери діляться на три групи:

• такі, що плавають (F, Floating);
• суспендери – воблери з нейтральною плавучістю (SP, Suspending);
• такі, що тонуть(S, Sinking).

Деякі виробники використовують докладніші характеристики плавучості. Більшість вказує цей параметр в маркуванні воблера.

Глибина занурення. Згідно з цим параметром воблери бувають:

• поверхневі (SSR, Super Shallow Runner; глибина близька до 1 м) – поппери, більшість волкерів, кроулери;
• середнього заглиблення (SR, Shallow Runner; глибина до 2 м);
• глибоководні (MDR та DR, Middle Deep Runner і DeepRunner; «занирюють» на глибину до 10 м).

Цей параметр також іноді вказують у маркуванні воблера.

Форма. За формою воблери бувають декількох видів:

• Мінно (Minnow) – найпопулярніший вид воблера. Зовні нагадує малька пічкура, що і означає переклад «minnow». У такої моделі є лопатка.
• ШЕД (Shad) – лопатевий воблер з високим сплющеним з боків тілом.
• Фет (Fat) – така форма лопатевого воблера нагадує витягнуту краплю. Також може називатися «голавлиною» приманкою.
• Кренк (Crank) – лопатевий воблер, який увібрав в себе риси шеда та фета.
• Поппер (Popper) – під час проводки поверхнею води видає характерний звук – «бульк», який провокує хижака на атаку.
• Стікбейт (Stick Bait) – поверхневий воблер, нагадує класичний мінноу, але без лопатки. У них немає власної гри, анімація здійснюється ривками спінінгом.
• Цикада (Cicada) – лопатева приманка, у якій лопать встановлена поперек тіла. Під час проводки перевалюється з боку в бік.
• Кроулер (Crawler) – різновид цикади.
• Раттлін (Rattlin) – безлопатевий воблер у формі ромба. За формою та способом лову нагадує класичну цикаду. Петля кріплення до шнура знаходиться на спинці приманки.
• Джерк-бейт (JerkBait) – безлопатевий воблер без власної гри. Анімація здійснюється ривками спінінгом (твічінгом).
• Волкер (Walker) – безлопатевий поверхневий воблер без власної гри. Анімація здійснюється ривками спінінгом (твічінгом).
• Дартер (Darter) – зовні нагадує волкер, але за способом лову та кріпленням до шнура – раттлін.
• Твіч-бейт (TwichВait) – «потопаючий волкер» без власної гри. Анімація здійснюється ривками спінінгом (твічінгом).
• Воблер-составник (Jointed) – складається з декількох з'єднаних між собою секцій. Відрізняється поліпшеною грою при проводці.
• Свімбейт (SwimBait) – воблер-составник з силіконовими елементами замість хвоста.
• Фрог-бейт (FrogBait) – безлопатева поверхнева приманка, що нагадує жабу.

Корисні поради щодо вибору воблера

Розібравшись з основними параметрами, переходимо до конкретних порад щодо вибору.

Тест спінінга. Ідеальна вага воблера має приблизно дорівнювати середньому значенню цього тесту. Якщо у вас тест спінінга 2-12, то для комфортного лову купуйте воблери вагою 6-8 г.

Опір воді. За зовнішнім виглядом воблера можна зробити висновок щодо його опірності. Воблер класу мінноу з маленькою лопаткою не буде сильно опиратися проводці, а у діпового (deep, глибоководний) фета він буде величезним. Згідно з цими параметрами мінноу краще купувати трохи важчий, а діповий воблер взяти легший.

Власна гра. Гра воблера – його поведінка під час рівномірної проводки. Воблер з власною грою під час рівномірної проводки активно «виляє хвостом».

Найчастіше на воблери ловлять за допомогою ривкової проводки (твічінга), коли анімація приманки передається від кінчика спінінга по шнуру до приманки. Приманка в такому випадку рухається не прямолінійно, а йде в бік і навіть розгортається на 180 градусів.

Якщо у воблера немає власної гри, краще не перевищувати рекомендовану вагу приманки, з важким воблером вудилище буде «провалюватися» і створити гру воблера не вдасться.

Воблерами з власною грою можна ловити рівномірною проводкою або нерівномірною (з паузами). «Провали» спінінга тут не надто критичні, якщо взяти важчу приманку.

За зовнішнім виглядом або за фотографією визначити гру воблера складно, але можливо. Перш за все потрібно подивитися на його лопатку. Якщо вона велика або вклеєна перпендикулярно тілу, то у воблера швидше за все буде власна активна гра.

Воблери з власною активною грою підійдуть рибалкам, у яких лад спінінга м'якше, ніж середньо-швидкий, а також тим, хто ловить тролінгом.

Тим, хто ловить з човна, берега або зі спінінгом швидкого або надшвидкого ладу, на гру воблера можна уваги не звертати. Навчитися анімувати приманку все одно доведеться, якщо не з воблерами, то у джиговій ловлі.

Водоймище. Проаналізуйте його глибину, наскільки воно заросло водоростями та рослинами. Якщо водоймище повністю у траві, зверніть увагу на поверхневі приманки – поппери, волкери, кроулери. Якщо ж вода досить чиста і рослинності мало – вибір воблера обмежується тільки середньою глибиною в межах закидання.

Плавучість. Якщо дно рівне та глибина приблизно однакова, звертайте увагу на суспендери. Якщо плануєте ловити з човна і робити закид до берега – вибирайте моделі, що тонуть, з берега в глиб – плаваючі. Знаючи характеристики приманки і водойми, завжди можна підібрати оптимальну модель.

Час. Залежно від пори року, доби, погоди і виду, хижа риба тримається в різних шарах води. Коли холодно – знаходиться на глибині, а в теплу пору року навпаки, ближче до поверхні або берегу. Відзначимо, що воблери – це літні приманки. Взимку на відкритій воді найчастіше ловлять на джигові приманки. З урахуванням цих особливостей також вибираються воблери певного заглиблення.

Влітку в водоймах нерідко створюються окуневі «котли», коли зграйка окунів виганяє до поверхні водойми малька і вода буквально «закипає». У цьому випадку ідеальним рішенням буде використовувати для лову поппер або волкер.

Конструкція. Воблери – об'ємні та легкі приманки, тому далеко їх не закинути. Але й тут виробники йдуть нам назустріч та розробляють новинки – кульки всередині приманки та різні магнітні системи. З їх допомогою можна змістити центр ваги воблера під час закидання ближче до хвоста, а під час проводки, навпаки, ближче до центру приманки. Кульки під час проводки постукують по корпусу або одна по одній, створюючи акустичні коливання, які, як запевняють виробники, провокують хижу рибу на атаку.

Колір. Всі суперечки на тему кольору воблера здебільшого закінчуються питанням «Ти став бачити, як риба?». Наша думка – купуйте приманку того кольору, який подобається особисто вам.

Фурнітура. Не економте на фурнітурі – карабінах, заводних кільцях, повідцях. Якщо є хоч найменший шанс, що у водоймі водиться щука, використовуйте металеві або флюорокарбонові повідці. Під час лову твічінгом використовуйте шнур.

Якщо хижак часто промахується в атаці, перманентним маркером поставте по одній великій точці по боках воблера – вона дозволить скоротити кількість промахів. Також перевірте трійники. Можливо, їх розмір не відповідає габаритам приманки.

Ні хвоста, ні луски! І пам'ятайте, що час, проведений на риболовлі, в рахунок життя не йде.

Автор: Андрій Подуст